Следуя доброй традиции нашего сайта тащить все, что плохо лежит,хочу предложить вашему вниманию отрывок из романа моего хорошего знакомого, который он весьма неосторожно оставил на своем Рабочем столе.
Сразу предупреждаю, роман не мой, с претензиями по моральному и прочему ущербу ко мне не обращаться.
А меня он зацепил в первую очередь хорошо переданной атмосферой провинциального западноукраинского городка.
К сожалению написан на украинском и понятен будет не всем ...Чи перебив він мені пальці, я так і не відчув – запальничка розірвалась і правої долоні я вже просто не відчував.
– Ух ти, ще й колєчко! - гигикнув один з них, піднімаючи мою срібну печатку з заюшеного кров'ю снігу.
– Валимо звідси! - оглядаючись, вигукнув один з них. Інший потягнув з моєї кишені телефон.
Гигикаючи, лисі неквапливо поперлися назад, в сторону центру. Виплюнувши згусток крові, я зрозумів, що мені недостає двох верхніх зубів, запаморочливо глянувши на праву долоню я недорахував трьох пальців. Чомусь подумалося найдурніше: “От уроди, як я тепер користуватимусь мишкою??”
Вставши, перше навколішки, потім, хитаючись, на ноги, я відчув, як зсередини мене заливає червона та невгамовна ярість. Заливши мене по вінця, вона витиснула біль та залишки здорового глузду.
Зірвавшись з місця та на льоту лівою рукою хапаючи порожню пляшку від пива, що одиноко стояла на бордюрі, я налетів на весело гигочучих бандюг. З розмаху врізавши першому ліпшому пляшкою по потилиці, від чого та розлетілась на друски (пляшка, а не потилиця), я застрибнув іншому на плечі та щосили всадив гострі залишки пляшки в обличчя. Несамовита заоравши, лисий спробував скинути мене зі спини, та ковзнувся на снігу і звалився на землю....
Фрагмент романа в прилагаемой java-книге
Це буде важко
|
